Food-Info.net > Харчові алергії та непереносимість

Алергія на гірчицю

Інформацію представлено у співпраці з Informall project.

Гірчиця – це приправа, приготована із насіння гірчиці. Насіння цієї рослини широко застосовується у багатьох видах приправ і соусів та інших харчових продуктах, але часто може бути прихованим алергеном, що спричиняє серйозні алергічні реакції. Насіння гірчиці, що використовуються у виробництві харчових продуктів, належить до виду Brassicaceae (Cruciferae) та підвидів Brassica nigra та Brassica junce. Насіння Brassica nigra застосовувалися у фармацевтичній промисловості для виготовлення гірчичників. Усі види капусти та рапсу належать до тієї ж родини, так само, як і ріпа, редиска, хрін, бруква, водяний крес та ще один вид салату-латуку - Eruca sativa .

Насіння гірчиці може додаватися до консервованих корнішонів та маленької білої цибулі. Різноманітні гострі соуси, приправи до салату та майонези також часто містять гірчицю. Гірчицю використовують і як інгредієнт багатьох готових страв: крекерів, закусок, спеціальних видів борошна для піци, оладок, сухих сумішей для супів. Гірчиця міститься навіть у дитячому харчуванні. Вона є складовою хот-догів (навіть без гірчиці), хоча б через те, що продавці тримають їх у руках. В ресторанах швидкого харчування не можна уникнути ризику присутності гірчиці у готових продуктах.

Подальша інформація викладена у такій послідовності:

1. Симптоми
2. Яка кількість є надмірною?
3. Подібні продукти ( перехресні реакції )
4. Хто, коли, як довго та як часто хворіє ?
5. Діагностика
6. Уникнення
7. Більше інформації

Симптоми

Симптоми алергії на гірчицю такі ж, як і симптоми будь-якої харчової алергії у разі активації харчових алергенів: анафілактичний шок, у т.ч. викликаний фізичними навантаженнями, серйозні раптові соматичні реакції (кропив'янка, ангіоневротичний набряк, астма), риніт, атопічний дерматит у дітей, біль у животі та діарея, контактний дерматит у людей, що готують салати, контактна кропив'янка у робітників харчових заводів.

Частота згадування анафілактичного шоку в клінічних звітах вказує на серйозність алергії на гірчицю. Досі не відомо жодного смертельного випадку. У пацієнтів, незалежно від їх статі, чутливість до пилку часто супроводжується харчовими алергіями. Пацієнтам, що страждають на риніт, варто зробити аналіз на чутливість до пилку рослин родини Brassicaceae (пилок гірчиці чи рапсу).

Яка кількість є надмірною?

Щоденне вживання гірчичної приправи складає близько 1340 мг. У дослідженнях з використанням контрольованої оральної подвійної перевірки „всліпу”, заснованої на ефекті плацебо, було виявлено, що з-поміж 28 дітей та 2 дорослих двоє пацієнтів мали реакцію на 40-440 мг, а шестеро – на 1340 мг гірчиці. Реактивні дози алергенів гірчиці можуть бути дуже низькими, оскільки приправи містять близько 33% зерен, а частка білка в приправі складає близько 6%.

Подібні продукти ( перехресні реакції )

Про перехресні реакції повідомляють нечасто. Здавна відомо, що застосування гірчичників викликає алергію на гірчицю, підтверджуючи реальність появи чутливості до харчових протеїнів у разі контакту зі шкірою. Описуються також поодинокі випадки перехресної алергії на цвітну капусту, броколі, капустяний салат, кочанну капусту, а також на бразильські горіхи, які пов'язані подібними алергенами. Виявлено поширену перехресну реактивність між гірчицею та головним алергеном насіння рапсу. Насіння рапсу нещодавно було введено у закуски. Так, у США дедалі частіше застосовують рапсове борошно у вегетаріанських бургерах, і скоро його почнуть використовувати у Європі. Про це варто пам'ятати, оскільки цей факт може змінити ситуацію. Відомо два випадки, коли у пацієнтів із чутливістю до ізоцианатів траплялася алергія на гірчицю, тим самим підтверджуючи ймовірність перехресної реакції між ізоцианатами та насінням гірчиці, але ця гіпотеза ще потребую підтвердження.

Хто, коли, як довго та як часто хворіє ?

У різних країнах існують різні традиції споживання гірчиці. Дані щодо поширеності алергії на гірчицю надають переважно французькі вчені. Тому можна стверджувати про відносну поширеність алергії на гірчицю у Франції, адже ця країна є її найбільшим виробником і споживачем. Спостерігаються такі регіональні відмінності: від 0,8% до 1% у східній частині Франції, 3% – у Центральній Франції, 8,9% – у Південній Франції та 1,5% – в Іспанії. Випадки алергії досить часто трапляються як в Іспанії, так і в Індії.

Діагностика

Тепер у діагностичних процедурах застосовуються голкові тести на насіння гірчиці або навіть приправу, що дає ті ж самі результати. Наявність алергічних антитіл можна легко дослідити у зразках крові. Проте, як і для багатьох інших продуктів, існує вагома різниця між частотою реакцій, які виявляються шкірними тестами чи у зразках крові, та справжньою харчовою алергією. Лише 23% осіб, що мали реакції на гірчицю під час діагностичних тестів, здатні реагувати на споживання гірчиці. Клінічну реакцію не може передбачити ні розмір шкірного тесту, ні рівень алергічних антитіл. Крім того, якщо тести є не остаточними, у клінічних умовах можна провести стандартизовану оральну перевірку. У разі, коли існує серйозна підозра щодо харчової алергії, а тестування усіх поширених харчових продуктів не дало позитивного результату, варто провести діагностику алергії на гірчицю (та інші спеції). Такі дослідження будуть корисними й у випадках анафілактичного шоку невідомого походження. Перевірка на губах не дасть результатів, оскільки гірчиця має дратівний, специфічний вплив на губи. Варто враховувати альтернативний діагноз непереносимості сульфітів, оскільки їх часто додають до гірчичної приправи.

Уникнення

Обов'язковим є дотримання дієти: рекомендується посилена обережність, оскільки важливий алерген стійко опирається засвоєнню у шлунку, а гірчиця досить часто є прихованим алергеном у багатьох продуктах харчової промисловості, а також через те що гірчиця має низький поріг реактивності (рекомендацій щодо уникнення гірчиці можна отримати на сайті www.cicbaa.com).

Відповідно до директиви ЄС, виданої у листопаді 2003 року, починаючи з 2004 році впроваджено обов'язкове маркування гірчиці та продуктів її переробки, що є важливим, оскільки споживання гірчиці у країнах Європою продовжує зростати. Пацієнтам варто уважно дивитися на етикетки.

Чорна гірчиця (Brassica nigra) пов'язана із Brassica juncea , що відома як Індійська гірчиця, листяна гірчиця та зелена гірчиця і класифікується як Brassica rugosa та Sinapis juncea. Також її називають східною гірчицею.

На Заході найбільш поширеною є Індійська коричнева гірчиця ( родючий гібрид Br. nigra та Br. campestris ) з Індії та Центральної Азії.

Жовта або біла гірчиця, Brassica hirta, раніше була класифікована як Brassica alba та Sinapis alba.

Іще одним членом родини гірчичних є східна гірчиця (китайська гірчиця) або Гулявник східний (Sisymbrium orientale).

Гірчиця та продукти її переробки входять до списку Третього додатку до Директиви ЄС щодо маркування харчових продуктів.

Більше інформації

• Огляд клінічних досліджень

• Біохімічні дані щодо :
• B. nigra 2S albumin
• Bra j 1
• Sin a 1