Food-Info.net > Харчові продукти > Спеції і прянощі

Орегано (Origanum vulgare)

Родина рослин

Lamiaceae (родина м'ятних)

Ботанічні синоніми

-

Походження

Орегано походить із Середземномор'я. Склад ефірної олії різних видів орегано значно більше залежить від клімату, сезону та ґрунтів, ніж від видових особливостей.

Найбільш важливі види О. vulgare (усі країни Європи), О. onites (Греція, Мала Азія) і О. heracleoticum (Італія, країни Балканського півострова, Західної Азії).

Частини рослини, що використовуються

Листя. Висушена рослина навіть більш ароматна, ніж свіжа.

Смак, запах

Ароматний, теплий і трохи гіркий. Смак орегано дуже залежить від виду: орегано доброї якості має настільки яскравий смак, що воно майже викликає оніміння язика, але сорти, адаптовані до холодного клімату, часто мають незадовільний смак.

Основні складові

Ефірна олія (макс. 4%) може містити різну кількість двох фенолів: карвакролу і тимолу. Крім того, повідомляється про різноманіття монотерпенових вуглеводнів (лімонен, терпінен, oцимен, каріофілен, β-бісаболенe і p-цимен) і монотерпенових спиртів (ліналоол , 4-ерпінеол).

Орегано у період цвітіння o

Використання

Орегано разом з базиліком створює характер італійських страв і є condicio sine qua non в італійській кухні, де воно використовується для томатних соусів, смажених на грилі овочів і м'яса.

Стравою, яка пов'язана з орегано, є піца. За легендою, піца з'явилася в 1889 році, коли король Умберто та його дружина Маргарита жили в Неаполі. Піца в цей час була не більш, ніж білий хліб, ароматизований томатною пастою, вона була популярним харчовим продуктом для бідних мас. На честь королеви місцевий пекар розробив багатший вид піци: до червоної томатної пасти були додані білий сир моцарела та зелене листя базиліку, що свідчить про кольори італійського прапора. Сьогодні в піці більше орегано, ніж базиліку, до того ж використовують безліч інших інгредієнтів.

Орегано може ефективно поєднуватися з маринованими оливками і каперсами або листям любистку. Орегано гармонує навіть з гарячою і гострою їжею, тому і є популярним у Південній Італії. Кухні інших країн Середземномор'я передбачають використання орегано меншою мірою, проте воно не втратило свого значення для іспанської, французької та грецької кухні.

За межами регіону Середземного моря орегано, як не дивно, мало використовується (за винятком італійських іммігрантів). Дуже схожий, але сильніший на смак мексиканський орегано користується популярністю не тільки у своїй рідній Мексиці, але й на півдні США, де він часто використовується для ароматизації Chili Con Carne (м'ясо, тушковане з перцем чилі, а іноді й квасолею), або в інших мексиканських стравах. Для цього орегано поєднують з чилі та паприкою, сушеним часником, цибулею та кмином.

Джерело : http://www-ang.kfunigraz.ac.at/~katzer/engl/spice_welcome.html